Настоящий Закон направлен на урегулирование общественных отношений в области обучения, воспитания, профессиональной подготовки граждан Украины. Он устанавливает правовые, организационные, финансовые и другие основы функционирования системы высшего образования, создает условия для самореализации личности, обеспечения потребностей общества и государства в квалифицирован� �ых специалистах.

Раздел I
ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ
Статья 1. Основные термины и их определения
В этом Законе приведенные ниже термины употребляются в следующем значении:
высшее образование - уровень образования, который приобретается лицом в высшем учебном заведении в результате последовательного, системного и целенаправленного процесса усвоения содержания обучения, основанного на полном общем среднем образовании и завершается получением определенной квалификации по итогам государственной аттестации;
содержание высшего образования - обусловленная целями и потребностями общества система знаний, умений и навыков, профессиональных, мировоззренческих и гражданских качеств, должна быть сформирована в процессе обучения с учетом перспектив развития общества, науки, техники, технологий, культуры и искусства;
содержание образования - структура, содержание и объем учебной информации, усвоение которой обеспечивает лицу возможность получения высшего образования и определенной квалификации;
государственная аттестация лиц, которые заканчивают высшие учебные заведения - установление соответствия уровня качества полученного ими высшего образования требованиям стандартов высшего образования по окончанию обучения по направлению, специальности;
нормативный срок обучения - срок обучения по дневной (очной) форме, необходимый для усвоения лицом нормативной и выборочной частей содержания обучения и установленный стандартом высшего образования;
стандарт высшего образования - совокупность норм, определяющих содержание высшего образования, содержание обучения, средство диагностики качества высшего образования и нормативный срок обучения;
образовательный уровень высшего образования - характеристика высшего образования по признакам степени сформированности интеллектуальных качеств личности, достаточных для получения квалификации, которая соответствует определенному образовательно-квалификационному уровню;
образовательно-квалификационный уровень высшего образования - характеристика высшего образования по признакам степени сформированности знаний, умений и навыков лица, обеспечивающие ее способность выполнять задания и обязанности (работы) определенного уровня профессиональной деятельности;
уровень профессиональной деятельности - характеристика профессиональной деятельности по признакам определенной совокупности профессиональных задач и обязанностей (работ), которые выполняет специалист;
профессиональная подготовка - получение квалификации по соответствующему направлению подготовки или специальности;
высшее учебное заведение - образовательный, образовательно-научное учреждение, которое основан и действует в соответствии с законодательством об образовании, реализует согласно предоставленной лицензии образовательно-профессиональные программы высшего образования по определенным образовательным и образовательно-квалификационным уровням, обеспечивает обучение, воспитание и профессиональную подготовку лиц в соответствии к их призвание, интересов, способностей и нормативных требований в области высшего образования, а также осуществляет научную и научно-технической деятельности;
высшее учебное заведение государственной формы собственности - высшее учебное заведение, основанное государством, которое финансируется из государственного бюджета и подчиняется соответствующему центральному органу исполнительной власти;
высшее учебное заведение, которое находится в собственности Автономной Республики Крым, - высшее учебное заведение, основанное органами власти Автономной Республики Крым, финансируется из бюджета Автономной Республики Крым и подчиняется органам власти Автономной Республики Крым;
высшее учебное заведение коммунальной формы соб ственности - высшее учебное заведение, основанное местными органами власти, финансируемым из местного бюджета и подчиняется местным органам власти;
высшее учебное заведение частной формы собственности - высшее учебное заведение, основанное на частной собственности и подчинен владельцу (владельцам);
образовательная деятельность - деятельность, связанная с предоставлением услуг для получения высшего образования, с выдачей соответствующего документа;
лицензирование - процедура признания потенциала высшего учебного заведения определенного типа начать образовательную деятельность, связанную с получением высшего образования и квалификации, согласно требованиям стандартов высшего образования, а также в государственных требований относительно кадрового, научно-методического и материально-технического обеспечения;
лицензированный направление - направление, по которому высшее учебное заведение определенного типа признан способным вести образовательную деятельность, связанную с получением высшего образования и квалификации;
лицензирована специальность - специальность соответствующего образовательно-квалификационного уровня, по которым высшее учебное заведение определенного типа признан способным вести образовательную деятельность, связанную с получением высшего образования и квалификации;
аккредитация - процедура предоставления высшему учебному заведению определенного типа права вести образовательную деятельность, связанную с получением высшего образования и квалификации, согласно требованиям стандартов высшего образования, а также в государственных требований относительно кадрового, научно-методического и материально-технического обеспечения;
уровень аккредитации - уровень состоятельности высшего учебного заведения определенного типа вести образовательную деятельность, связанную с получением высшего образования и квалификации;
аккредитованный направление - направление, по которому высшее учебное заведение определенного типа получил право вести образовательную деятельность, связанную с получением высшего образования и квалификации;
аккредитована специальность - специальность соответствующего образовательно-квалификационного уровня, по которым высшее учебное заведение определенного типа получил право вести образовательную деятельность, связанную с получением высшего образования и квалификации;
аккредитованное высшее учебное заведение - высшее учебное заведение, признан способным вести образовательную деятельность, связанную с получением высшего образования и квалификации, по направлениям и специальностям соответствующих образовательно-квалификационных уровней, не менее двух третей из которых являются аккредитованными;
качество высшего образования - совокупность качеств лица с высшим образованием, отражающий ее профессиональную компетентность, ценностную ориентацию, социальную направленность и обуславливает способность удовлетворять как личные духовные и материальные потребности, так и потребности общества;
качество образовательной деятельности - совокупность характеристик системы высшего образования и его составляющих, которая определяет ее способность удовлетворять установленные и предусмотренные потребности отдельного лица или (и) общества.
Статья 2. Законодательство Украины о высшем образовании
Законодательство Украины о высшем образовании базируется на Конституции Украины и состоит из законов Украины "Об образовании", "О научной и научно-технической деятельности", настоящего Закона и других нормативно-правовых актов, принятых согласно ему.
Если международными договорами Украины, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины, установлены иные правила, чем те, которые предусмотрены законодательством о высшем образовании, то применяются правила международных договоров.
Статья 3. Государственная политика в области высшего образования
1. Государственная политика в области высшего образования определяется Верховной Радой Украины.
2. Государственная политика в области высшего образования основывается на принципах:
доступности и конкурсности получения высшего образования каждым гражданином Украины;
независимости получения высшего образования от влияния политических партий, общественных и религиозных организаций;
интеграции системы высшего образования Украины в мировую систему высшего образования при сохранении и развитии достижений и традиций украинской высшей школы;
последовательности процесса получения высшего образования;
государственной поддержки подготовки специалистов для приоритетных направлений фундаментальных и прикладных научных исследований;
гласности при формировании структуры и объемов образовательной и профессиональной подготовки специалистов.
3. Реализация государственной политики в области высшего образования обеспечивается путем:
сохранения и развития системы высшего образования и повышения ее качества;
повышение уровня образованности граждан Украины, расширение их возможностей для получения высшего образования;
создание и обеспечение равных условий доступности высшего образования;
предоставления целевых, льготных государственных кредитов лицам для получения высшего образования в порядке, определенном Кабинетом Министров Украины;
обеспечение сбалансированной структуры и объемов подготовки специалистов с высшим образованием, осуществляется в высших учебных заведениях государственной и коммунальной форм собственности, за средства соответствующих бюджетов, физических и юридических лиц, с учетом потребностей личности, а также интересов государства и территориальных общин;
предоставление лицам, обучающимся в высших учебных заведениях, льгот и социальных гарантий в порядке, установленном законодательством;
надлежащей поддержки подготовки специалистов из числа инвалидов на основе специальных образовательных технологий.
Статья 4. Право граждан на высшее образование
1. Граждане Украины имеют право на получение высшего образования.
Граждане Украины имеют право бесплатно получать высшее образование в государственных и коммунальных высших учебных заведениях на конкурсной основе в пределах стандартов высшего образования, если определенный образовательно-квалификационный уровень гражданин получает впервые. Они свободны в выборе формы получения высшего образования, высшего учебного заведения, направления подготовки и специальности.
2. Иностранцы и лица без гражданства, которые находятся в Украине на законных основаниях, имеют право на получение высшего образования, кроме права на получение высшего образования за счет средств Государственного бюджета Украины, местных бюджетов, если иное не установлено международными договорами, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины.
Статья 5. Язык (языки) обучения в высших учебных заведениях
Язык (языки) обучения в высших учебных заведениях определяется в соответствии с Конституцией Украины и закона Украины о языках.

Раздел II
СТРУКТУРА ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ. ДОКУМЕНТ� � О ВЫСШЕМ ОБРАЗОВАНИИ
Статья 6. Структура высшего образования
1. В структуру высшего образования входят образовательные и образовательно-квалификационные уровни:
1) образовательные уровни:
неполное высшее образование;
базовое высшее образование;
полное высшее образование;
2) образовательно-квалификационные уровни:
младший специалист;
бакалавр;
специалист, магистр.
2. В высших учебных заведениях подготовка по направлениям и специальностям специалистов всех образовательных и образовательно-квалификационных уровней осуществляется по соответствующим образовательно-профессиональным программам ступенчатой или непрерывно в зависимости от требований к уровню овладения определенной совокупностью умений и навыков, необходимых для будущей профессиональной деятельности.
Статья 7. Образовательные уровни высшего образования
1. Неполное высшее образование - образовательный уровень высшего образования лица, характеризующий сформированность ее интеллектуальных качеств, которые определяют развитие человека как личности и являются достаточными для получения ею квалификаций по образовательно-квалификационному уровню младшего специалиста.
2. Базовое высшее образование - образовательный уровень высшего образования лица, характеризующий сформированность ее интеллектуальных качеств, которые определяют развитие человека как личности и являются достаточными для получения ею квалификаций по образовательно-квалификационному уровню бакалавра.
3. Полное высшее образование - образовательный уровень высшего образования лица, характеризующий сформированность ее интеллектуальных качеств, которые определяют развитие человека как личности и являются достаточными для получения ею квалификаций по образовательно-квалификационному уровню специалиста или магистра.
4. Высшее образование имеют лица, завершившие обучение в высших учебных заведениях, успешно прошли государственную аттестацию в соответствии со стандартами высшего образования и получили соответствующий документ о высшем образовании государственного образца.
Государственная аттестация лиц, которые заканчивают высшие учебные заведения всех форм собственности, осуществляется государственной экзаменационной комиссией. Положение о государственной экзаменационной комиссии утверждается специально уполномоченным центральным органом исполнительной власти в области образования.
Статья 8. Образовательно-квалификационные уровни высшего образования
1. Младший специалист - образовательно-квалификационный уровень высшего образования лица, которое на основе полного общего среднего образования получила неполное высшее образование, специальные умения и знания, достаточные для осуществления производственных функций определенного уровня профессиональной деятельности, которые предусмотрены для первичных должностей в определенном виде экономической деятельности.
Лица, которые имеют базовое общее среднее образование, могут одновременно обучаться по образовательно-профессиональной программе подготовки младшего специалиста и получать полное среднее образование.
2. Бакалавр - образовательно-квалификационный уровень высшего образования лица, которое на основе полного общего среднего образования получила базовое высшее о бразование, фундаментальные и специальные умения и знания относительно обобщенного объекта труда (деятельности), достаточные для выполнения задач и обязанностей (работ) определенного уровня профессиональной деятельности, которые предусмотрены для первичных должностей в определенном виде экономической деятельности.
Подготовка специалистов образовательно-квалификационного уровня бакалавра может осуществляться на основе образовательно-квалификационного уровня младшего специалиста.
Лица, которые в период обучения по образовательно-профессиональной программе подготовки бакалавра в высших учебных заведениях второго - четвертого уровней аккредитации прекратили дальнейшее обучение, имеют право по индивидуальной программе получить образовательно-квалификационный уровень младшего специалиста по одной из специальностей, соответствующих направлению подготовки бакалавра, в том же или другом аккредитованном высшем учебном заведении.
3. Специалист - образовательно-квалификационный уровень высшего образования лица, на основе образовательно-квалификационного уровня бакалавра получила полное высшее образование, специальные умения и знания, достаточные для выполнения задач и обязанностей (работ) определенного уровня профессиональной деятельности, которые предусмотрены для первичных должностей в определенном виде экономической деятельности.
4. Магистр - образовательно-квалификационный уровень высшего образования лица, на основе образовательно-квалификационного уровня бакалавра получила полное высшее образование, специальные умения и знания, достаточные для выполнения профессиональных задач и обязанностей (работ) инновационного характера определенного уровня профессиональной деятельности, которые предусмотрены для первичных должностей в определенном виде экономической деятельности.
Подготовка специалистов образовательно-квалификационного уровня магистра может осуществляться на основе образовательно-квалификационного уровня специалиста.
Лица, которые в период обучения по образовательно-профессиональной программе подготовки магистра прекратили дальнейшее обучение, имеют право по индивидуальной программе получить образовательно-квалификационный уровень специалиста по такой же или схожей специальности в том же или другом аккредитованном высшем учебном заведении.
5. Подготовка специалистов образовательно-квалификационных уровней специалиста и магистра медицинского и ветеринарно-медицинского направлений может осуществляться на основе полного общего среднего образования.
Статья 9. Документы о высшем образовании
1. Устанавливаются следующие виды документов, удостоверяющих получение лицом высшего образования и квалификации по определенным образовательно-квалификационным уровням:
диплом младшего специалиста;
диплом бакалавра;
диплом специалиста;
диплом магистра.
Образцы документов о высшем образовании утверждаются Кабинетом Министров Украины.
Высшее учебное заведение имеет право выдавать документ о высшем образовании государственного образца только из аккредитованного направления (специальности).
Для лиц, обучавшихся за средства государственного бюджета, документы о высшем образовании изготавливаются и выдаются за счет средств Государственного бюджета Украины.
2. Лица, отчисленные из высшего учебного заведения до завершения обучения по образовательно-профессиональным программам, получают академические справки установленного специально уполномоченным центральным органом исполнительной власти в области образования образца.
Статья 10. Последипломное образование
1. Последипломное образование - специализированное улучшения образования и профессиональной подготовки лица путем углубления, расширения и обновления его профессиональных знаний, умений и навыков или получение другой специальности на основе полученного ранее образовательно-квалификационного уровня и практического опыта.
Последипломное образование создает условия для непрерывности и преемственности образования и включает:
переподготовку - получение другой специальности на основе полученного ранее образовательно-квалификационного уровня и практического опыта;
специализацию - приобретение лицом способностей выполнять отдельные задачи и обязанности, которые имеют особенности, в рамках специальности;
расширение профиля (повышение квалификации) - приобретение лицом способностей выполнять дополнительные задачи и обязанности в рамках специальности;
стажировка - приобретение лицом опыта выполнения задач и обязанностей определенной специальности.
Лицо, прошла переподготовку и успешно прошла государственную аттестацию, получает соответствующий документ о высшем образовании.
Лицо, успешно прошла стажировку или специализацию или расширила профиль (повысила квалификацию), получает соответствующий документ об последипломное образование.
Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
2. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів.

Розділ III
СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 11. Система стандартів вищої освіти
1. Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.
Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.
2. Державний стандарт вищої освіти містить складові:
перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;
перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;
вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;
вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.
3. Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:
освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів;
освітньо-професійні програми підготовки;
засоби діагностики якості вищої освіти.
4. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові:
перелік спеціалізацій за спеціальностями;
варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів;
варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;
варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;
навчальні плани;
програми навчальних дисциплін.
5. Порядок розроблення стандартів вищої освіти та внесення змін до них, а також здійснення контролю за їх дотриманням визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 12. Державний стандарт вищої освіти
1. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями містить перелік назв кваліфікацій, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах.
2. Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, містить перелік назв напрямів, що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготов� �и, та перелік назв спеціальностей, що відображають неповторювані узагальнені об'єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності.
3. Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також вимоги до формування у неї патріотизму до України та до знання української мови.
4. Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти містять вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням суспільного поділу праці.
5. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, вимоги до освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, погодженим із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.
Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.
Стаття 13. Галузеві стандарти вищої освіти
1. Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації.
Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.
2. Освітньо-професійна програма підготовки визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця.
Освітньо-професійні програми підготовки затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.
Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста для осіб, які мають повну загальну середню освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника за спорідненою професією, зменшується на один рік.
Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки бакалавра спеціальністю, може зменшуватися до двох років.
Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за відповідною спеціальністю, не може перевищувати одного року.
Нормативний термін навчання фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань визначається відповідним центральним органом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
Якщо вищий навчальний заклад має відповідні угоди з навчальними закладами іноземних держав, що передбачають взаємовизнання документів про вищу освіту за умови інших термінів навчання, такі терміни можуть бути встановлені відповідним центральним органом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
3. Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандартизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичо� �, професійних, світоглядних та громадянських якостей.
Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
Стаття 14. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів
1. Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у засобах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності.
2. Варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти забезпечують підготовку фахівців за спеціалізаціями за спеціальностями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці.
Зміст варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки, засобів діагностики якості вищої освіти, навчальних планів, програм навчальних дисциплін визначається вищим навчальним закладом у межах структури та форми, встановлених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
3. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю.
4. Програми навчальних дисциплін визначають їх інформаційний обсяг, рівень сформованості вмінь та знань, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики успішності навчання.
5. Навчальні плани та програми навчальних дисциплін розробляються вищим навчальним закладом відповідно до освітньо-професійних програм підготовки і затверджуються керівником вищого навчального закладу.
Стаття 15. Науково-методичне забезпечення вищої освіти
Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.
Науково-методичне забезпечення вищої освіти включає підготовку навчальної і наукової літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів. Підготовка та забезпечення вищих навчальних закладів навчально-методичною документацією повинна відповідати змісту навчання, визначеному стандартами вищої освіти.

Розділ IV
УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 16. Система вищої освіти
Систему вищої освіти складають:
вищі навчальні заклади всіх форм власності;
інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти;
органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.
Стаття 17. Управління у галузі вищої освіти
Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:
здійснює державну політику у галузі вищої освіти;
організує розроблення та здійснення відповідних загальнодержавних та інших програм;
у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти;
забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту.
Управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється:
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки;
іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;
Вищою атестаційною комісією України;
органами влади Автономної Республіки Крим;
органами місцевого самоврядування;
власниками вищих навчальних закладів;
органами громадського самоврядування.
Стаття 18. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади
1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки:
здійснює аналітично-прогнозтичну діяльність у галузі вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфер, ринку праці на стан вищої освіти, формує напрями взаємодії з іншими ланками освіти, стратегічні напрями розвитку вищої освіти відповідно до науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;
бере участь у формуванні державної політики у галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів;
розробляє програми розвитку вищої освіти, стандарти вищої освіти;
визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення вищих навчальних закладів;
здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням вимог стандартів вищої освіти, державне інспектування;
здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції;
здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;
здійснює встановлення відповідності документів про вищу освіту та вчені звання;
формує і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою;
сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів;
затверджує умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів;
затверджує статути підпорядкованих йому вищих навчальних закладів та вищих навчальних закладів приватної форми власності;
погоджує статути вищих навчальних закладів державної форми власності, підпорядкованих іншим центральним органам виконавчої влади, вищих навчальних закладів, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та вищих навчальних закладів комунальної форми власності;
організовує вибори, затверджує та звільняє з посад керівників підпорядкованих йому вищих навчальних закладів;
погоджує затвердження на посаду керівників вищих навчальних закладів комунальної і приватної форм власності;
організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань;
разом з іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади комунальної форми власності, забезпечує реалізацію державної політики у галузі вищої освіти і здійснює контроль за втіленням державної політики у галузі вищої освіти, дотриманням нормативно-правових актів про вищу освіту в усіх вищих навчальних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування;
здійснює інші повноваження, передбачені законом.
2. Інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, спільно із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки:
беруть участь у здійсненні державної політики у галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів;
беруть участь у здійсненні ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів;
сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;
здійснюють контрольні функції за дотриманням вимог щодо якості вищої освіти;
організовують вибори, затверджують та звільняють з посади керівників вищих навчальних закладів;
затверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;
здійснюють інші повноваження, передбачені законом.
3. Акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів незалежно від форм власності.
Стаття 19. Повноваження Вищої атестаційної комісії України
1. Вища атестаційна комісія України забезпечує виконання державних вимог при � �тестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.
Вища атестаційна комісія України:
формує мережу спеціалізованих вчених рад та контролює їх діяльність;
формує нормативні та методичні засади діяльності спеціалізованих вчених рад;
розробляє і затверджує вимоги до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника та встановлює критерії атестації наукових кадрів вищої кваліфікації;
забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають науковий ступінь кандидата або доктора наук і вчене звання старшого наукового співробітника;
формує мережу експертних рад;
проводить експертизу дисертацій для здобуття наукових ступенів та атестаційних справ для присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;
затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і рішення вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також скасовує їх у разі невиконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;
вирішує в установленому порядку питання переатестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, позбавлення наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника, оформлення й видачі дипломів і атестатів, а також розглядає апеляції;
присвоює вчене звання старшого наукового співробітника;
здійснює співробітництво з державними органами інших країн з питань, що належать до компетенції Вищої атестаційної комісії України;
вирішує в установленому порядку питання взаємовизнання документів про присудження наукових ступенів та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;
здійснює інші повноваження, передбачені законом.
2. Акти Вищої атестаційної комісії України, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, установ, в системі яких створено спеціалізовані вчені ради по присудженню наукових ступенів кандидата і доктора наук та діють вчені (наукові, науково-технічні, технічні) ради, що приймають рішення про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.
Стаття 20. Повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади
Органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, в межах своєї компетенції:
забезпечують виконання державних програм у галузі вищої освіти;
вивчають потребу у фахівцях на місцях і вносять спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики, економіки, освіти і науки та іншим центральним органам виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, пропозиції щодо обсягів державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців;
подають до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки пропозиції щодо формування мережі вищих навчальних закладів;
затверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;
сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів, їх соціальному захисту;
залучають у порядку, передбаченому законом, підприємства, установи, організації (за їх згодою) до вирішення проблем розвитку вищої освіти.
Стаття 21. Повноваження власника (власників) вищого навчального закладу
1. Повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу:
розробляє статут вищого навчального закладу;
організовує ліцензування вищого навчального закладу;
призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до цього Закону;
здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу;
здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішенням про заснування вищого навчального закладу;
приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу;
здійснює інші повноваження, передбачені законом.
2. Власник (власники) здійснює (здійснюють) права, передбачені частиною першою цієї статті, щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу).
Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може делегувати свої повноваження керівникові або вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Розділ V
ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
Стаття 22. Мета і головні завдання діяльності вищого навчального закладу
1. Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.
2. Головними завданнями вищого навчального закладу є:
здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;
здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;
забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;
здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації;
вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;
забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;
підвищення освітньо-культурного рівня громадян.
Стаття 23. Правовий статус вищого навчального закладу
1. Вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
2. Вищий навчальний заклад згідно із законом може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої діяльності вищого навчального закладу.
3. Акредитовані вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати навчальні та навчально-науково-виробничі комплекси, які є добровільними об'єднаннями. Всі учасники комплексу зберігають статус юридичних осіб.
4. У вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, повинна становити не менше ніж 51 відсоток від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на перший курс.
Стаття 24. Рівні акредитації вищих навчальних закладів
Встановлюються такі рівні акредитації вищих навчальних закладів:
вищий навчальний заклад першого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;
вищий навчальний заклад другого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;
вищий навчальний заклад третього рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;
вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.
Стаття 25. Типи вищих навчальних закладів
Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:
1) університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.
Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;
2) академія - вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
3) інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
4) консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
5) коледж - вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
6) технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Стаття 26. Національний вищий навчальний заклад
Державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства може бути надано статус національного.
Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження:
укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення для потреб вищого навчального закладу;
приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу;
вносити пропозиції щодо передачі об'єктів вищого навчального закладу до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність та передачі об'єктів комунальної власності у державну власність і віднесення їх до майна вищого навчального закладу;
виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищому навчальному закладу;
встановлювати і присвоювати вчені звання доцента чи професора вищого навчального закладу;
визначати та встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу.
У своїй діяльності національний вищий навчальний заклад керується цим Законом.
Стаття 27. Створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу
1. Створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації держ авної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації державної форми власності здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.
Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, здійснюється органами влади Автономної Республіки Крим.
Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється органами місцевого самоврядування.
Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів приватної форми власності здійснюється їх власником (власниками).
2. Вищі навчальні заклади четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства іноземних держав та за згодою спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки можуть створювати за кордоном свої структурні підрозділи.
Вищі навчальні заклади іноземних держав можуть з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки створювати свої структурні підрозділи на території України.
Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іноземних фізичних та юридичних осіб здійснюється відповідно до міжнародних угод, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Мережа вищих навчальних закладів державної і комунальної форм власності визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до соціально-економічних та культурно-освітніх потреб у них.
4. Вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту.
Статут вищого навчального закладу має містити:
повну назву, юридичну адресу, дату прийняття рішення про створення;
права та обов'язки власника (власників);
обсяг цивільної правоздатності вищого навчального закладу;
обсяг основних засобів (розмір статутного фонду), наданих власником (власниками);
порядок утворення, діяльності та повноваження органів управління вищим навчальним закладом, права та обов'язки керівника;
порядок обрання представників до органів громадського самоврядування;
джерела надходження та порядок використання коштів та іншого майна вищого навчального закладу;
порядок звітності, контролю за здійсненням фінансово-господарської діяльності;
концепцію освітньої діяльності;
порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу;
порядок реорганізації та ліквідації вищого навчального закладу.
Стаття 28. Ліцензування освітньої діяльності, акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів
1. Освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У ліцензіях на освітню діяльність зазначаються назва напряму, спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.
Ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення ліцензійної експертизи.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення ліцензійної експертизи у двомісячний термін приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі.
Обов'язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам є наявність у них необхідної матеріально-технічної, науково-методичної та інформаційної бази, бібліотеки, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
Вищому навчальному закладу, що успішно пройшов ліцензійну експертизу, видається ліцензія на освітню діяльність, як правило, на термін завершення циклу підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю, але не менше ні ж на три роки. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу видана ліцензія втрачає чинність.
Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки до Державного реєстру вищих навчальних закладів.
2. За результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів видаються сертифікати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У сертифікаті про акредитацію напряму або спеціальності (або у додатку до нього) зазначаються назва напряму або спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.
У сертифікаті про акредитацію вищого навчального закладу (або в додатку до нього) зазначаються назва вищого навчального закладу, рівень акредитації та термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.
Акредитація напряму, спеціальності та вищого навчального закладу здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення акредитаційної експертизи.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення акредитаційної експертизи приймає рішення про видачу сертифіката про акредитацію напряму, спеціальності та вищого навчального закладу чи про відмову у його видачі.
Вищі навчальні заклади, що успішно пройшли акредитаційну експертизу, отримують сертифікат про акредитацію напряму, спеціальності або вищого навчального закладу, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність.
3. Форми ліцензій на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів, порядок їх оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
4. Ліцензії на освітню діяльність та сертифікати про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону.
Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки з питань ліцензування та акредитації можуть бути оскаржені до суду.
Стаття 29. Принципи управління вищим навчальним закладом
1. Управління вищим навчальним закладом здійснюється на основі принципів:
автономії та самоврядування;
розмежування прав, повноважень та відповідальності власника (власників), органів управління вищою освітою, керівництва вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;
поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;
незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.
2. Автономія та самоврядування вищого навчального закладу реалізуються відповідно до законодавства і передбачають право:
самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу;
приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників;
надавати додаткові освітні послуги;
самостійно розробляти та запроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності;
створювати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-технологічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи;
здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу;
на підставі відповідних угод провадити спільну діяльність з іншими вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями;
брати участь у роботі міжнародних організацій;
запров аджувати власну символіку та атрибутику;
звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення;
користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Стаття 30. Структурні підрозділи вищого навчального закладу
1. Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Структурні підрозділи можуть мати окремі права юридичної особи.
2. Структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо.
Кафедра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.
Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт.
Факультет - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання.
Рішення про створення факультету поза місцем розташування вищого навчального закладу державної форми власності приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.
3. Структурними підрозділами вищого навчального закладу першого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії.
Відділення - структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника вищого навчального закладу, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів.
Предметна (циклова) комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники.
4. Філія - відокремлений структурний підрозділ, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання.
Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом вищого навчального закладу.
5. Структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути. Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на п'ять років.
Можуть створюватися:
навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструкторські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи;
навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабор� �торії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму;
науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.
6. Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідуючий).
Директор бібліотеки вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації обирається Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років).
7. Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.
Стаття 31. Забезпечення державою діяльності вищих навчальних закладів
Держава в особі відповідних органів державної влади забезпечує діяльність вищих навчальних закладів шляхом:
визначення перспектив та напрямів розвитку вищої освіти;
створення нормативно-правової бази їх діяльності;
затвердження державного та галузевих стандартів вищої освіти;
здійснення ліцензування освітньої діяльності та акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів;
надання законами особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників акредитованого вищого навчального закладу, гарантій;
встановлення для педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів посадових окладів, а також додаткових доплат, диференційованих відповідно до їх наукових ступенів, вчених і педагогічних звань, кваліфікаційних категорій та стажу роботи;
визначення обсягів фінансування вищих навчальних закладів з Державного бюджету України, встановлення нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення вищих навчальних закладів однакових для вищих навчальних закладів одного статусу (в тому числі статусу національного), рівня акредитації та типу;
охорони здоров'я працівників та осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах.

Розділ VI
УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ
Стаття 32. Керівник вищого навчального закладу
1. Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор тощо.
2. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:
вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис;
видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу;
представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад;
є розпорядником майна і коштів;
виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, відкриває банківські рахунки;
приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;
забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;
визначає функціональні обов'язки працівників;
формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
контролює виконання навчальних планів і програм;
контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;
забезпечує дотримання службової та державної таємниці;
здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу;
разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу гр омадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його.
Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна.
Для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту керівник вищого навчального закладу створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їх повноваження.
Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.
Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.
3. При виході на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу керівник, який пропрацював на цій посаді не менше двох термінів підряд, може бути призначений на посаду почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу із виплатою грошового утримання за рахунок навчального закладу в розмірі заробітної плати, яку він отримував перед виходом на пенсію.
Призначення почесного ректора (президента), начальника, директора тощо вищого навчального закладу здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Умови призначення та виплати грошового утримання визначаються у статуті вищого навчального закладу.
Стаття 33. Керівник факультету, відділення
1. Керівництво факультетом здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам.
Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності факультету. Розпорядження декана є обов'язковими для виконання всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані керівником вищого навчальн